Колише в полі вітер тихо-тихо
колиску, а у ній лежить маля.
Зима навкруг, і вітер свище й виє,
і серце стрепенулося, зійшла вночі зоря.
Мороз такий, що стигне кров у жилах,
стрибають поміж гілок горобці.
Та світ увесь засяяв вмить, не можна надивитись,
Сьогодні народилося ДОБРО на цій землі!
А десь у горах, навесні, із першим цвітом чебрецю,
із першим співом соловя зявилося іще маля.
Заплакали, забігали струмки.
Це РАДІСТЬ народилась на землі!
Липневим ранком хвилі в морі грають.
Мов оксамит, блищить на дні вода.
На мить щось згасло в небі, і зійшло знамення,-
на березі знайшли нове дитя.
Незламний світ, він став на крихту кращим.
Хто не спроможний був — тепер зуміє все.
Зашарілися хвилі, сріблясті й золоті,
То ВІРА народилася сьогодні на землі.
У вересневий день ввірвався теплий вечір,
відкрив ворота та накрив на стіл.
Зібрав рідню усю: велику і малу.
Сам тихо сів під грубою в кутку.
Знали гори і моря, що зя’виться іще маля.
А вітер все його шукав, та іскри в морі підіймав.
Шукав, блукав по світу вітер марно.
Зомлілий, ввись піднівся і.. знайшов!
Написано десь там, у піднебессі
“Сьогодні народилася ЛЮБОВ”!
Катерина Сойкіна
https://vk.com/public60963722
